consul) – найвища виборна магістратура в Стародавньому Римі епохи республіки. 509 до н. е. Консули Стародавнього Риму мали відзнаки — жезли виготовлені зі слонової кістки.
Що робили консули?
Консули мали вищу громадянську і військову владу, набирали легіони і очолювали їх, скликали сенат і коміції, головували у яких, призначали диктаторів, виробляли ауспіції тощо. буд. У надзвичайних обставин сенат наділяв консулів необмеженими повноваженнями.
Кого називали патриціями у Стародавньому Римі?
Патріцій (лат. patricius, від pater – "батько") в Стародавньому Римі – Особа, яка належала до споконвічних римських родів, що складали правлячий клас і тримали в своїх руках громадські землі; їхня повна протилежність — плебеї (від лат.
Як називали воїнів у Стародавньому Римі?
Легіон Римських Царів Спочатку легіоном називалося все римське військо, що представляло собою ополчення чисельністю близько 3 000 чоловік піхоти і 300 вершників з заможних громадян, які збиралися лише під час війни або для військового навчання.
Чим займалися цензори?
censor, від censere "оцінювати") – посадова особа в Стародавньому Римі, що здійснювала головним чином проведення цензу. Посада заснована у 443 році до н. е. спочатку регулювання податей і військової служби.
Які питання вирішує консул?
Кількість представництв необмежена. Завдання – вирішувати питання, що виникають у фізичних та юридичних осіб. Найчастіше це отримання віз, довідок чи інших документів. Консульства виконують нотаріальні функції, функції РАГСів, забезпечують судове представництво за кордоном.
Що робили Ліктори?
Спочатку ліктори були виконавцями розпоряджень магістратів cum imperio. Згодом здійснювали лише парадні та охоронні функції при них, які полягали у супроводі вищих магістратів та спостереженні, щоб надавали належні почесті. Були озброєні фасціями.
Хто входив до стану плебеїв?
З цього часу патриції та плебеї перестали бути різними класами-станами. Заможні громадяни утворили стан вершників, проте бідні становили плебс, що включав вільних ремісників, селян і дрібних торговців. У середньовічній Європі часто називали міську бідноту.