ТРІЙНИК, -А, м. 1. Розг. Учень, який зазвичай отримує задовільні оцінки, трійки.
Як правильно пишеться слово "Трієчниця"?
Морфологічні та синтаксичні властивості
| відмінок | од. год. | мн. год. |
|---|---|---|
| Їм. | трієчниця | трієчниці |
| Р. | трієчниці | троєчниць |
| Д. | трієчниці | трієчницям |
| Ст. | трієчницю | троєчниць |
Що означає слово троєчників?
учень, який постійно отримує трійки (оцінку «три»), тобто посередньо навчається ◆ Батько в школі був трієчникомАле це не завадило йому стати згодом відомим усьому місту дитячим лікарем.